Через те не люблю парубків.
Парубки не уміють любить,
Не уміють мене цілувать,
І, цілуючи, душу відкрить.
Через те не люблю паничів.
Паничі не до мислі мені:
У їх серця, здається, нема,
А хоч є – то і ті кам’яні.
А за те я люблю москалів,
Що москаль сиротина собі;
По всім світу широкім гуля,
І нема йому всюди рідні.
Хто ж пригорне його, молоде,
Хто на лоні зігріє своїм?
В грудях б’ється серденько палке,
Душа просить живої душі.
А де взять? Приходи, прилети
Ти до мене, моє серденя,
Біля серця зігрію тебе,
В моїм серці ти найдеш свій рай!
Від того ж я люблю москаля,
Що москаль сиротина собі.
По всім світу широкім гуля,
І нема йому всюди рідні.
