Я не любив його ніколи,
Того веселого життя
Серед людей вітроголових.
Самотня доленька моя
Вела мене в другі краї,
Другими стежками вела!..
У мир і правди, і любові…
Й весела доленька твоя
Мене нітрохи не займає…
Чого ж од мене хочеш ти?
Чого ти просиш, аж ридаєш,
Ввійти у мир той пустоти
Гнилого світу, твого раю…
Здається, ми не на одній
Стоїм дорозі… Йди собі,
А я своєї пошукаю.
- Наступний вірш → Панас Мирний – Сиротина ж я
- Попередній вірш → Панас Мирний – П’яниця
(Оцінок ще немає)