Чудові очі весняної ночі
Так любо з неба землю озирають:
Тебе зробили любощі мізерним,
Вони ж тебе й угору підіймають.
Гілляста липа, на їй соловейко
Понуро стогне, солодко співає;
Мені та пісня серце пригнітає,
Мені та пісня душу розширяє.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Троянда запашна
- Попередній вірш → Пантелеймон Куліш – Що в мені ти закохалась
(Оцінок ще немає)