Я – цар і буду ще предовго царювати, –
Аж поки кращого над мене вродить мати.
Той області нові широкі осягне
І сяєвом своїм затуманить мене.
Блаженний відойду к создателю Адама,
Возляжу в правоті на лоні Авраама
І веселитимусь тим вічно з ним удвох,
Що кращого царя над мене дав вам бог.
Царюючи ж тепер над вірними серцями,
Самодержавствую прихильними умами.
І се тебе моїм наказним огласив,
Найбільшою між них повагою окрив.
Повага та – мого достоїнства частина:
Ти не наказний мій, возлюблена дитина.
І будеш у мене дитиною вовік:
Такий-бо з мене вдавсь на світі чоловік,
Я глибкого в душі й любов таю й ненависть;
Осуджує ж мене мізерна тільки зависть.
