І
Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони,
Де померанці золотом блищать,
Де вітерець з-під хмари прозірної
На мірти дише, божа благодать?
Чи знаєш ти це все?
Туди б, туди
З тобою нам заїхати-зайти,
З тобою, дороге моє коханнє,
Моїх очей і серця чаруваннє!
ІІ
Чи знаєш дом, що на гінких колонах
Велично спочиває пишний дах?
Сіяє там богів світлиця повна –
Їх мармурова вічна красота.
Чи знаєш ти його?
Туди б, туди
З тобою нам заїхати-зайти,
З тобою від усіх затуло певна,
Моя родино названа і кревна!
ІІІ
Чи знаєш гору і дорогу в хмарі,
Що крізь туман її шукає мул?
Під нею глибоко, з імлою в парі
Живе дракон, підземний чути гул.
Чи знаєш ти його?
Туди, туди
Не дай мені, мій боженьку, зайти!
Рятуй мене, татусеньку коханий,
Забудь мій гріх, мій розум окаянний!
