На добраніч усім наніч!
Дайте одпочити…
Хто кохає мене щиро –
Не буде будити.
Не будіте, миле браття,
Мене з домовини:
Ой не хочу я до суду
Бачити Вкраїни!
А на суді знову буду
Господа благати,
Щоб вернутись працювати
До вбогої хати:
“Ой не жив я, боже правий,
На білому світі:
Рвав терни я по дорозі,
Не рожеві квіти.
Не дознав я, боже правий,
Любого впокою
За неправдою людською,
Долею тяжкою.
Верни, боже, дорогії
Літа молодії,
Що зв’ялили, отруїли
Вороги лихії.
Верни, боже, мою силу,
Що гнулась-хилилась,
На наругу, на забаву
Людям знадобилась.
Верни, боже, мене з раю
До рідної хати, –
Буду в хаті працювати
Тебе прославляти”.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – “Народный дом”
- Попередній вірш → Пантелеймон Куліш – Ох! бажаю сліз любові
(Оцінок ще немає)