Як сонечко зійде ясне, мов над раєм,
Над садом моїм,—
В саду невидимий співець заспіває,
Святий херувим.
Співає він, грає всіма голосами
Про ту красоту,
Що землю сповняє, і море, і дивну
Небес висоту.
Співає, нам серце трудне розважає,
Що втратило рай:
«Не втратив той раю, кому я співаю
Про сад і про гай,
Про сушу і води, розкоші природи,
Про все, чим цвіли
Великі й дрібненькі племіння й народи
На лоні землі;
Не втратив той раю, кого підіймаю
Над горе й біду,
І сяєвом вічним його просвіщаю,—
Господню звізду.»
