Пряла прялочка моя,
Не переставала,
Аж прийшов до мене гість, –
Рватись нитка стала.
Уродливий, молодий,
А як заговорить,
Слово гарне, приязне,
Мов у дзвона дзвонить.
Пряла кужіль я тонкий,
Не переставала,
Тепер прядиво моє
Нехтувати стала.
Як прийшла зима, нема
Основи, ні вмоку:
Пробалакали ми вдвох
Цілого півроку.
Як прийшла весна красна,
Нічого білити;
Стали люде про мене
На селі дзвонити.
Не біжу тепер бігцем
Вранці до криниці,
І кивають на мене
Гожі молодиці.
Пряла вдень я й уночі,
Тепер перестала:
Про куделицю мою
Славонька постала.
