Від полудня теплий вітер
Стиха повіває,
Під живущою росою
Степ наш оживає.
За могилою могила
Зеленіє-мріє,
І далеко проміж ними
Битий шлях темніє.
Без конця степ розгорнувся,
Туманом узявся…
Дух співочий із пташками
Аж під небо знявся.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Старорус-малорус до нової, Великої Русі
- Попередній вірш → Пантелеймон Куліш – Степова могила
(Оцінок ще немає)