Стоїть ніч темна весняна,
Квітки благоухають,
І серце, збуджене від сна,
Коханнєм знов лякають.
Котра ж з квіток тих запашних
Обійме знов серденько?
Лілеї мусиш стерегтись, –
Співає соловейко.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Стиха серце підмиває
- Попередній вірш → Пантелеймон Куліш – Тим від тебе утікаю
(Оцінок ще немає)