Блажен, хто серденьком тихеньким щиро любить.
Блаженший той, хто світ розсудком возлюбив, –
Хто в серці почуття героївські голубить
І розумом своїм увесь оддався їм.
Він чує залюбки голубки буркотаннє
І співи солов’я над розою вночі;
Він знає серденька солодке трепетаннє
І лине, огняний, велично, де мечі,
Скрестившись, істину тверезу проявляють,
“Залізні рації” про цілий мир кують,
І всіх розумників без хиби врозумляють,
Що тільки смерть живим укаже жизні путь.
Кохана! Не тремти перед мечем кривавим,
Він радощі земні вбезпечує всім нам…
Світ практичнішої не відає ще слави,
Як згорда показать страшного ворогам.
