Я бачив сон: панок низенький чепурненький
Ходив ходулями, ступаючи в аршин.
На нім жупан-лудан із голочки новенький,
В манжети ж так убравсь, мов царедворський чин.
“А знаєш, хто він є? Ходи сюди, дивися, –
Рече мені бог сну. – Ось дзеркало тобі.
Чи рама з дзеркала… не розіб’єш, не бійся.
Побачивши, що він присвоює собі”.
Дивлюся – аж церківця. Когось попи вінчають.
На рушничку стоїть моя кохана з ним,
Дяки ж та школярі ревуть, а не співають.
Се тисяча чортів вигукує свій гімн.
