На Підгір’ї криниця –
Свіжа, люба водиця.
Без устанку по піску
Дзюркотить у холодку.
Животворний струмочку,
Втіхо мого домочку!
Біжи-лийся з Підгір’я
На ті любі поділля,
Що степами розляглись,
Понад морем простяглись,
До потомків витязьких
Одномовців боянських.
Під їх села підмийся,
Круг садочків обвийся:
Що се, браттє, ви спите,
Мовчки сумно мовчите?
Гей, прокиньтесь-вставайте,
Про Підгір’є згадайте!
Мертве з мертвих ожило,
Прапор слова підняло.
Гей, хто чує, озвися,
Серцем ‘д серцю горнися!
Нумо слово рятувать,
Славу предків поновлять!
Задзвонімо у струни,
На лжу й кривду перуни!
Затрубімо й у роги, –
Никніть, злюки вороги!
Покидайте, дракони,
Беззаконні закони!
Дика сило, не буяй,
Наше людське право знай!
