Землякам, які загинули у фашистських концтаборах
Чуєш, брате, зсуває Дніпро береги
І високі пороги ревуть понад силу.
В нашу хату сьогодні прийшли вороги,
Поділили майно і на покуті сіли.
Чуєш, брате, я майже нічого не встиг —
Тільки кров не прокляв і на правду не важив.
Мерехтить над землею остання з доріг
І порипує в безвість розхитана мажа.
Чуєш, брате, над нами вже й неба нема —
Тільки чорні дими, де навіки спочинем.
Наші груди навиліт вогонь продима
І високе мовчання росте за плечима.
Чуєш, брате, у вирій летять журавлі
І на крила беруть нас, і чується-потім,
Як на рідну хатину в подільськім селі
Ще і досі з очей моїх сіється попіл…
