День лапатий.
М’ята коло хати.
Соняшник, що сам собі підріс.
Світ картатий, небо волохате,
Любий ліс, кудлатий від беріз.
Що там, як там, буде чи не буде,
І чому, і звідки, і коли…
Всі свої шаленства і облуди
У циганську голку засели.
…Гаптував колись обруси долі.
В небуття дивився до сльози…
Полатай мішки під бараболю
Й мовчки поклади під образи.
