Ні, мово не літає, мова літає
У вишнях, де хрущатко засина.
Де будяки собі стоять, як лицарі,
І сонях заглядає до вікна.
Вона тобі з колиски просто світиться
Вона з тобою поруч, як тоді, —
Глибока, наче небо над криницею,
Прозора, наче місяць на воді.
Терпкіша од відьмацтва калинового,
Якій не тра ні титли, ані ком…
Слова ніколи не бувають мовою.
Хіба общедоступним язиком.
