Лише в дорозі почувайся вдома.
Солодкий біль похідного життя!
Хай скубає за серце невідоме,
Безслівне, бунтівне передчуття
Якоїсь ради, чи якоїсь втрати,
Або й давно забутого жалю…
Кого ти, врешті, думав ошукати?
Хіба оте засмикане «люблю»
Заступить світ сопілки і калини,
Самотнього багаття уночі?
Тут навіть серце збулось шарпанини.
Тут навіть птах зігрівся на плечі.
Гуде вогонь у небо волохате
І нібито питає крадькома,
Чи ти б вертався у панельну хату,
Якби не мати, зболена й сама…
