Дорога додому, сніги по війні,
Відлуння, що впало на трави.
Ти йдеш, ти не маєш ні сліз, ні вини,
Народжений, наче заграва.
Означений вітром, як шрам на скалі,
У чорній сорочці на свято,
Із дітьми, яким прокидатись в золі,
З батьками, яким помирати,
З вогнем, який вкотре дарує —
живи,
Покликаний з вічного диму!
Тобі присягались у три голови
Не спати вночі побратими.
Забув, бо забув. Повернувся.
Мовчиш,
Підперши чоло булавою.
…Залізного току іржавий спориш.
Сестра, що лишилась вдовою.
