Дорого вранішня моя, високі трави!
Вечірня доленько моя, озиме жито!
Гуде палатки вицвіла держава,
Всіма дощами свячена та бита.
Ще почаклує навесні моя природа,
Громи і повені душі в її пролозі.
Святися, непоганьблена свободо,
В старій палатці і новій дорозі!
Тобі, Вітчизно, під всіма вітрами
Судилося чекать і ворожити:
Дорога вранішня твоя — високі трави.
Вечірня доленька твоя — озиме жито…
