Гармонія, в якій живуть слова,
Не форма, не верлібри і хореї.
Безлюдний степ і квітка польова,
Верба самотня і зоря над нею,
І той маленький всесвіт джерела,
В якому спрагу погамує кожний, —
Поезія, яка завжди була,
Для неї ти не бог, а подорожній.
Риторика невдовзі відпала,
Красиве слово може одурити.
Лише природна мова джерела
Тебе навчить мовчати й говорити.
