Говори.
Говори хоч самому собі.
Хоч тюремній стіні, хоч труні за стіною!
Сповідайся дорогам, але не юрбі.
Залишайся собою.
Не шкодуй ні свободи — нічого.
Не раб.
А якщо вже криваві стелитимуть рядна,
Пригадай Трахтемирів і голос Дніпра —
Те, що навіть вогню і мечу непідвладне.
Там, де більше немає ні ночі,
ні дня,
Там, де ґвалт, матюки,
козачки і пивниці,
Україна сідлає чужого коня.
…Ще побачимось, молодице.
