І тобі не звірюся, єдина.
Просто маю з небуття коня
І світи, в які життя руїнне
Канчуком себе ж і поганя.
Там не море, не ліси і гори,
А такі високі небеса,
У які на самоті говориш,
У які ніхто не галаса.
Не посміє.
Блудні та облудні,
Не смітіть собою на ріллі.
В грудні відлягало.
Саме в грудні.
І постало в кризі і золі.
