І яке воне те саме,
Коли ярма тобі й залози.
Перечадіє і мине,
А тобі тільки дьоготь з воза, —
На сорочку, що від чуми,
Поки пішки ідеш додому,
Де вже інші живуть, як ми,
І чужі тобі, і знайомі.
Добре, братіки.
Хто б не хто б —
Крим багатий, чума не вбога.
Заспівайте мені — і соб.
Бо на те воно і дорога.
