Майбутнє, кажете? Душа
Всього зречеться:
грішну глину
Украй натомлене пташа
Розсуне крилами сліпими.
І мертвий грім нізвідкіля
Впаде на крижану руїну,
І стане попелом земля,
І стане вітром Україна…
І летимо, і ще живі,
І ще гонитва,
а не втеча
Туди —
на зорі межові,
А, може, й далі — в порожнечу.
