Напишу про садок коло хати,
Про хруща, що на руки сіда,
Про калину, якій процвітати,
Про колиску, яка відгойда,
Напишу, поки маю коли, —
Не собі, а якомусь нікому —
І постануть з чужої золи
І вишні, і хрущі коло дому.
сину я ще зачекаю сину ніхто не трима
сину пробач мені долі нестерпно нестерпні
зайві тобі моя хата і зайві слова
доки ти матимеш жито а я собі стерні
Так би хотілось, аби Ти почув голоси
Так би хотілось дожити до тебе, що буде…
Станеться, сину,
і зійдуться стомлені люде,
І небеса, і собаки, й останні часи.
Що б не писав, а садок процвіте понад нами, —
Той, який Ти толочив, поки вчив заповіт.
Станешся батьком.
І стануться бджоли синами.
Станеться татко туманом.
І станеться світ.
