Нарешті, сину, відпочину
І відсахнуся.
Сам на сам.
Немає ні жалю, ні спину
Отим забутим голосам.
Не так, не можеш і не мусиш,
Але пройди і не впади!
На цьому світі маєш душу
Не більшу від ковтка води.
Але дійти, але здолати,
Сльозу спинити кулаком.
Не знати, сину, а впізнати
І поділитися ковтком.
