Ні верб, ні стежки, ні ріки.
Лише над білими хатами
Так само світяться зірки,
Яких тут з неба не хапали,
Так само сіється полин,
Так само пахнуть кріп і м’ята,
І мати плаче, поки син
Надворі батька криє матом,
Так само клякне за столом,
Схопивши голову руками…
А пісня човгає селом,
Як п’яна покритка від пана.
