Одійде, минеться, відлопотить — і нема.
Гукнуть і на тебе колись.
Озирнешся — нікого.
Холодну колиску твою розгойдає пітьма
І мало не в серце вженеться безлюдна дорога.
Йдемо чи відходимо — берегом, тихо, в диму,
Дітей поховавши у мертвому чорному лісі…
— Подай перевозу! Подай перевозу! —
Кому,
Як навіть дерева цієї землі відреклися?
Одійде, минеться, стиснеться в чужі кулаки,
З ядучого диму спечеться, з вогню і морозу.
— Подай перевозу! —
А вже ні човна, ні ріки.
Подай перевозу, Хароне, подай перевозу!
