От і камінь понад водою.
Але встигнеш — перепиши
З ледь живої, немолодої,
Погамованої душі
Вітер той, що вертав до мами,
Голос той, що спинив тоді…
Годі, серце.
Ти майже камінь
В потойбічній воді.
О душе, що почулася вдома,
Перебудь, поки ми не чужі,
І оцю передстерпну втому,
І спокійний крок до межі…
