Отак!
Стриножиш віщий голос,
Тоді наллєш душі… А там
Нехай поб’ється чорний голуб
У вікна храмам і хатам,
Нехай горює, хай гордує,
Хай п’є гноївку і сечу,
Нехай себе в собі полює
І ставить сам собі свічу,
Хай посміхається в люстерце,
Де відбивається вода…
Отак!
Ні пам’яті, ні серця,
Ані гілляки для гнізда.
