Пішов знічев’я в корчмарі.
А що такого?
Твоя шинкарка до зорі
Молилась Богу.
Благала мужа і вина,
Повноголосся.
Чи Бог поміг, чи сатана,
Але збулося.
Ти пожалій її, бо їй —
Подай, не гайся,
Торгуй, злигайся, очамрій
І посміхайся.
А врешті —
мідні, золоті
І паперові.
Усі ми, Боже, не святі.
Аби здорові.
