Подiлений на три пiтьми,
Розiп’ятий самим собою,
Ти залишаєшся з людьми
Вiдлунням, кров’ю, самотою,
Бо йдеш дорогою, яку
Не маєш права залишати.
I руку стомлену й важку
Не подають тобi, як брату
Нi сiль, нi вiтер, нi трава —
Усе поховано для ока.
Та знатимеш такi слова,
Скажи — i оживуть пророки.
