Помаленьку, якось помаленьку
Нащо душі коли е тіла?
Московщино, мамо-зозуленько.
Навіть свиням ти допомогла.
Твій синок, який у пір’я вбився,
Мав право на степи й гаї,
На оте гніздечко, де вродився,
На “ку-ку”, щоб вчили солов’ї.
Має правувати, має брати,
Знає про Мазепу й Бомарше,
Дозволяє навіть погибати
За своє могуче “бля вопше”.
Не хропіте, мамо.
Цитьте, діти,
Поки сторч літаєте вві сні.
Бо чогось притьмом осиротіти
Хочеться
невдячному
мені.
