Просто бути. Бути чи не бути.
От і сам собі немов здаля —
Віддаєш вспадковане й набуте,
Бо тобі дорога — звідсіля.
Бо — не звідси.
Бо чужого роду —
Від гонитви й хліба з лободи.
Хто тобі напитував свободу?
Хто тебе прикликував сюди?
Маєш і сваволю, і покуту,
І сльозу свяченої води…
Просто бути. Збути і забути.
І — не повертатися сюди.
