Павло Гірник – Рабе степу, і вітру, і Бога: Вірш

Рабе степу, і вітру, і Бога,
І душі, яку нищиш слонами,
Що тобі до свободи?

Нічого.

З ким ідеш до Голгофи?

Не з вами.

Ні надії, ні віри, ні зброї,
Ні півстогону, ні півслова…
Тільки ніч над руїнами Трої.
Тільки свічка
над брамою Львова.

Тільки сива Пречиста мати
І вогонь за її плечима.
…Ти піднімеш руку на брата?
…Ти піднімеш руку на сина?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Гірник – Рабе степу, і вітру, і Бога":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Гірник – Рабе степу, і вітру, і Бога: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.