роду мій красний родоньку
з берега та й у водоньку
завдкіля ти гукаєш на мене
на зернятко твоє безіменне
що на камені виросло
каменем стало
що нікого-нікого не мало
і не страчено і не втрачено
роде-родоньку до побачення
- Наступний вірш → Павло Гірник – Знову стіна
- Попередній вірш → Павло Гірник – День лапатий
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші