Розвиднілось. Гойднуло стіни.
І на схололому вогні
Ти написав собі, що винен
Так має бути в чужині.
Уже не тужиш.
Але довго,
Кулак притисши до чола,
Пригадуєш оту дорогу,
Яка вертає до села…
Оте джерельце… Ту калину..
Тих гайдамаків на стерні…
Оту єдину Україну,
Яка є тільки в чужині…
