Павло Гірник – Січень: Вірш

Такі сніги, що змушують мовчать.
У цій пустелі замерзають звуки,
І тільки тануть крила літайчат,
Що з високості падають на руки.

Така вже розкіш, і така печаль!..
Така доцільність безпритульна:
Конверт полів. І ворон, як печать.
Безлюдний світ, і вітер — гульма…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Гірник – Січень":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Гірник – Січень: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.