Вірші класиків > Павло Гірник: Вірші > Павло Гірник – Слухаю. Чую. Не зву

Павло Гірник – Слухаю. Чую. Не зву: Вірш

Слухаю. Чую. Не зву.
Все коло мене.
Знав про траву неживу
Й око зелене.

Просто нічого не знав —
І опосіли.
Ті, хто мене напитав,
Перепросили.

Може, не тямлять згори,
Може, сміються.
Йдуть, як не ходять втіри.
Сни не стаються.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Павло Гірник
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Гірник – Слухаю. Чую. Не зву":

Читати схожі вірші:

  1. Степан Будний – Слухаю землю
  2. Павло Гірник – Випадає щодня прибиратися
  3. Павло Гірник – По війні
  4. Павло Гірник – Напитав собі смерть
  5. Павло Гірник – Посівай, бо остання ніч
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Гірник – Слухаю. Чую. Не зву: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.