Норайру Багдасаряну
Стукіт, стукіт нічний…
Не кривдуй — відчини.
Сонні губи цілуй полохливій дружині
І наосліп іди до дверей…
А вони
Вже сахнулися пріч од кривавої тіні,
Вже узявся мороз на слизькому вікні
І розпачливий крик покотився по сходах…
Стукіт, стукіт нічний.
І тобі. І мені.
І Вітчизні твоїй. І моєму народу.
Як мені рятувати тебе від біди,
Як від чорної туги себе рятувати?
…Ти постукай мені уночі. Ти прийди.
В мене двері назавжди відчинені, брате.
