Сину мій!
Передсвітній зорі,
Вовкуватим вітрам в димарі,
Журавлям, що на крила беруть
мою стомлену душу,
І оцій милосердній землі,
До якої рушаю в імлі,
Помолися, мій сину,
бо я
вже не мушу.
Є свобода і шлях по золі,
І під голову грудка землі,
І останні слова при вогні,
від якого загину.
Просто неба у ніч грозову,
Засвітивши свічу воскову,
Сину,
голосе мій,
помолися за Україну.
