Так тихо світиться зима.
Тобі не холодно, а люто.
І небо руки підійма,
І слово кригою окуте,
І все у злагоді. Стоять
Лише віки над головами
Та закипає перемать
Над майже Божими снігами.
Ніхто Тебе не привіта,
Але й спитати не посміє:
— Ти непорочна і свята.
А що тут доброго, Маріє?
