Там, де мовчкома, добріший буду.
Тут, самому, голосно мені.
Війти б у ліси, немов на люди,
Заспівати в небо до рідні,
В тому небі упізнати маму,
Притулитись до її щоки.
Поза метушливими світами
Йти собі по рясту напрошки.
Там тихіше, воріженьку-брате,
Там і мови рідної нема.
Що тобі казати чи питати?
Просто хліба вломлю мовчкома.
