Тримай себе. Бо ти — король.
А блазень сивий, як завія.
У нього сто світів, сто доль,
І він збрехати не зуміє.
Він скаже, коли ти мовчав,
Йому чи так, чи з нагаями.
Твоя державницька печаль
Завжди у нього під ногами.
Він просто вільний.
Він — не ти,
Якому надано й відтято.
Тобі під ніж — йому в світи,
Тобі щодня, йому — на свято.
Яка це, Боже, марнота,
Але й свобода — від безодні.
Він засміється і спита,
Чи ми не гнані і голодні.
Віддасть останнє —
у пітьму
Не треба ні боргів, ні статків.
Ніхто не бачить, як йому
Ти кажеш “татко”.
Ніхто не бачить, не лайне,
Ніхто не просить.
Це не мені, і не мене.
Напевне, досить.
