Павло Гірник – Вдатися, постатися, прибратися: Вірш

Вдатися, постатися, прибратися…
Мово, порятуй чи проклени!
Все одно, що з блискавкою
гратися,
В Бога насмикнувши бороди.

Не відьмацтвом, не горбом, не каліччю
Не зажив, не мав, не заробив.
Маєш собі душу, наче палицю, —
Одганяти привиди з гробів.

Віснику, тобі не проминається
Ні старе вино, ні щира злість.
Гість до тебе прийде.
Привітається.
Запитає, а не відповість.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Гірник – Вдатися, постатися, прибратися":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Гірник – Вдатися, постатися, прибратися: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.