Вiдбери менi мову, Господи,
Трохи пам’ятi вiдбери —
Буде вiльно i буде просто
Навзнак падати на вiтри.
Довго мовчки iти туманом,
Посмiхаючись в тихiм снi,
По якому ходила мама,
По якому ходить менi.
Забуватиму окрiм болю,
I Чернечої, i Днiпра
Самовбивчу свою неволю
I вiд неба, i вiд пера.
Буде спокiй i буде сила,
Буде щастя таке земне!..
Тiльки бiльше не буде сина…
I навiщо менi мене?
