Візьму на руки слово-немовля
І колисатиму в панельнім скиті.
Воно нічого ще не вимовля,
А от “люблю” навчилось говорити.
Воно до серця руки простяга,
Як матері, омріяній до риски.
І чую — біль поріс, мов шелюга,
Смаглявим пруттям вічної колиски.
Його не самота благословля,
А ясні зорі і шляхи тернові.
…Візьму на руки слово-немовля,
Єдине щастя строгої любові.
