Знову стоять полини
в прибраній хаті.
Білу сорочку вдягни —
ту, що на свято.
Той, хто долає себе
нече дорогу
Тишиться, що упаде
небо під ноги.
Там, за порогом, світи
позагосподні
Ти від безодні чи ти
напередодні?
Там, за порогом, гроза
й вигуки вовчі
Знову ти сам, як сльоза
що позаочі
Де ти, чого тобі йти,
хто і навіщо?
Гріються дикі світи
на попелищі.
Йди черз власну пітьму
бити на сполох
Ти переміг — і тому
сам собі ворог…
