Тонув на морі корабель великий,
І плач лунав, і відчайдушні крики.
А чоловік на березі стояв І промовляв:
— Ти, господи, не прав.
Я припускаю, це цілком можливо,
На кораблі негідник є один,
Та щоб його скарати справедливо,
Прирік ти сто невинних на загин.
Таке сказавши і зітхнувши важко,
Вбив чоловік той на нозі мурашку,
Під ноги глянув — і в один момент
Мурашник цілий розтоптав ущент.
А голос божий пролунав із неба:
— Ти, чоловіче, запитай у себе,
Навіщо ти жорстоко так зробив?
Одне вкусило — тисячу убив!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Горошинка
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Апендицит
(Оцінок ще немає)