Жили собі дід і баба в новенькій хатині
Та й купили телевізор — це не диво нині.
Дід поставив телевізор на столі в кімнаті,
А сам поліз прибивати антену на хаті.
Примостився на вершечку, щось мудрує, крутить
Та командує старою, воду каламутить:
— Як там, бабо, засвітилось?
— Та все у тумані.
— А чи мене там не видно збоку на екрані?
— Ні, спочатку миготіло, наче в день негожий,
Тепер диктор виступає, на тебе похожий.
— Чим похожий? — дід на бабу кинув погляд косий.
— Такий, як ти, шепелявий і трохи гундосий.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Адаптація
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Балада про Тимошку
(Оцінок ще немає)